Vyshebaba, DOVI - Ліхтарі

Я тепер не запалюю світла, від слова зовсім.

Ніч прийде і вона буде мати твоє волосся.

Часом з вікон заклеєних випаде промінь з пилом,

наче та сивина, що в ці дні ти собі нажила.


Я занурююсь в ніч, мов лягаю в твої обійми.

У молитвах своїх не проси зупинити війни,

не проси нездійсненного нам, а самий лиш мізер

загасити зірки та сховати подалі місяць.


Уночі невідомо за ким калатають дзвони,

Десь далеко стомлений сірник тихо догорів.

Най би зорі з неба до землі падали згори –

крізь дахи, димарі, зорі падали прямо в ліхтарі,