Golubenko - Обійми

Постій, хоч шлях буває іноді не простим

Я давно хотів сказати: «прости»

Послухай, я без тебе ніби пустий

Пусти мене В свої обійми знову

Благаю я, а потім побіжимо додому під дощем

Як раніше, квіти найніжніші у твоє волосся

Що потрібно ще?


Наші думки один одного так просять

Щоб хоч на мить усе знову почалося

І нехай ми колись вкотре розбіжимося

Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся


Ще хоча б раз зловити погляд на собі

Ще хоча б раз почути «тільки не іди», о-о

Я знов страждаю без свідомої мети

Та врятувати мене можеш тільки ти


Ти, тільки в тобі моя правда

Промінь сонця в середині листопада

Не важливо як довго й далеко іти

Якщо поруч з моїми будуть твої сліди


Тону в твоїх очах

Я тону в твоїх очах

Допоможи


Наші думки один одного так просять

Щоб хоч на мить усе знову почалося

І нехай ми колись вкотре розбіжимося

Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся