ПАВЛО ЗІБРОВ - Жінка, що кохаю я

Я кохану, як скарб, шукав

у безмежності цього світу

Я так довго її чекав

Мріяв з нею про вічне літо

", на щастя, у долі шанс

Той єдиний, що є віднині

Про кохання палкий романс

Присвятити моїй єдиній

Жінка, що кохаю я

Неповторна й чарівна

Та її очей краса

Неймовірна, неземна