Yaktak - Стежка

Вже немає хати, що колись тут була,

І не бачу рідних я навколо стола.

І немає стежки, що колись мене вела,

Замело дорогу, вона в пам'яті жива!


Новий день (новий день..) залиє сірі краски,

Які знов (які знов..) придумаєш відмазки

Скільки ще (скільки ще?) пропустиш ти підказки

Це твій шлях, тут перемоги і поразки.


У берегів холодні вуста, але тут у людей гарячі серця,

Мій оберіг - моя Земля мов рідна мати оберіга

І прострілена спина хоч дорога нелегка та сили нема,

Вона волю на гербі пришила, знай, ти сам собі країна!


Не кажи свої сповідію,

Палками писані по воді,

З води береться все на землі,

З неї ми вийшли й підем туди


Не кажи свої сповідію,

Палками писані по воді,

Поки бачиш від них сліди,

Вони в пам'яті живі