Оля Полякова - У Твоїх Обіймах

Обіймі, прошу,

Я зараз не озброєна.

Душа моя оголена,

Як квітка на вітру…


Обіймі, прошу,

В тобі бачу не воїна,

А свого коханого

В чиї руки я впаду.


У твоїх обіймах я

Відчуваю знов, що жива.

У твоїх обіймах я –

Квітка, що нарешті розцвіла.


Я тану,

У твоїх обіймах я

Знову стала, як колись була!

У твоїх обіймах я

Шепочу лише твоє ім’я!

Коханий!


Не стріляй, прошу,

Бо серце й так поранене,

Коли ти залишив мене

Слідами на снігу.


Не стріляй, прошу,

Словами, ніби кулями,

У тіло моє з шрамами

Без одягу й страху.


У твоїх обіймах я

Відчуваю знов, що жива.

У твоїх обіймах я –

Квітка, що нарешті розцвіла.


Я тану,

У твоїх обіймах я

Знову стала, як колись була!

У твоїх обіймах я

Шепочу лише твоє ім’я!

Коханий!


Коханий!


У твоїх обіймах я

Відчуваю знов, що жива.

У твоїх обіймах я –

Квітка, що нарешті розцвіла.


Я тану,

У твоїх обіймах я

Знову стала, як колись була!

У твоїх обіймах я

Шепочу лише твоє ім’я!