OTOY - Аїд

спостерігаю як старістю вкрилися щоки мої від недоспаних днів

скільки вже сталося зрощених бід від яких повноцінно висок посивів

в мене небо в вогні, в мене очі в крові, я напружено схарений, робочі дні

вивозити на спинах з хребцем перебитим камені з солі що родом із сліз

заробити на хліб, оплатити проїзд, я це знаю з дитинства, високо заліз

і цей йобаний трек ще у квітні мав вийти, тепер цим куплетом молю на лендліз

ну скільки ще нити тут можна, заграло, навколо темніє, немає фіналу

живу від години в годину лиш криком що рве моє горло словами що злість

Я бачу так світ цей і своє місце

Я бачу світ цей і місце

Я бачу так світ цей і своє місце

Я бачу світ цей і місце

поки титаном наповняться вени, застигне хребет, голова лиш деталь

я їбашу руками тут змучену стелю що небо закрила, вдихаю лиш гарь

світло на вулиці вимкнули звірі що в лісі готуються зжерти ту тварь

що під столом проповзла і хоче на стіл, але гості нам винні ще за азовсталь

заруби на носу шо закрити тут рота можливо лише коли власник поблід

нерви як гніт, догорають швиденько і димом у небо здоров'ю в обхід

тепер лиш машина керує руками, водій в неї зветься по імені злість

коли дивлюсь на сонце, що гріє всі шрами, чекаю коли передзвонить аід