Колін - Ми Донатили

Сама довга ніч

ніби ядерна зима

Ніби птах і вільний,

але небо мов в'язниця

Ніби має крила,

але полетіть не може

Ніби кожен вільний,

але не кожен


Я не вірю тут нікому,

але вірю пацанам,

що лягли у чорну землю

тому виходу нема

Не можна класти рук

І хто якщо не ми?

Шкода, що не всі

можуть зватися людьми


Ти пробач за сивину

моя рідна нене

Бачив уві сні

дім і сад зелений

Ти навчала бути чесними людьми

навіть у пітьмі

як були дітьми