Арсен Мірзоян - Крила

Я бачу що ти дуже п'яний

1 я не питаю, чому ти пʼєш

Я бачив себе таким самим Авжеж

Давай тоді вдвох про причини

Потреба розбитися, бо вже не в змозі

Ми всі, друже, втратили крила

Або їх не було насправді і зовсім


Ніколи не було неба Ми самі собі були цілий світ

На стінах зізнанням в коханні для тебе Лишився графіт

І пальці знечуєні кригою І не слухняні ключі

На спині не спав я, а значить були вони їх гладила мама вночі

Виходить я сам загубив їх десь Не бачив ніхто крадія