Артем Лоік - Кохай

Хай

навкіл темнота,

будь зі мною!

І перо літа, бо ти для мене та не на літа,

і ми цілуючись стираємо юності молоко.


Хай

кажуть: ти не та,

ти є тою!

І перо літа, бо крига тане між нами, і там,

де ми цілуючись стираємо юності молоко.


Осінь вже майже без сукні,

а ми удома сидимо одягнені на кухні,

нам місяць у вікні Творець приготував і випік,

якщо не гріють батареї, ми знайдемо вихід!


Зарядки три відсотки, на столі таке-сяке

вино напівсолодке, хоч люблю напівсухе.

Ти тримаєш мою душу, хоч тримаєш руку…

А на фоні цілий світ і пісня Ківануки…


Набридла, — ми замінимо, а краще з голови

візьми вірші і Ліною тихо заговори…

Є я і ти, та допоможуть будувати наше «ми»

її вірші, які невимушено стали нашими…


А потім прочитаю і своє, отак відразу…

Нам забагато і нічого, — якщо ми разом.

Щоб у нас все вийшло, те зробив Всевишній!

Стук, який ти чуєш зліва, як не дивно, — правіший.