Ірина Білик, ТІК - Тантра

Я втікав від самоти. Я не знав, де ти.

Я тебе шукав, та не міг знайти.

На столі лежать без адрес листи.

Замість підпису — сльози, вияв самоти.

Лише ім’я твоє, як музика сумна.

Крикну у ніч, а відповість луна…

Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла

Ла, ла-ла, ла-ла

Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла

Ла, ла-ла, ла-ла

І пізно, напевно, просити пробачення.

Сльози і слова уже не мають значення.

Не встигли образи переповісти,

Розбіглися по різні сторони міста.

Знову вечір і зорі на небі горять.

Місто спить. Лиш у вікнах вогні миготять.

Крикну у ніч, а відповість луна...

Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла

Ла, ла-ла, ла-ла