ТІК - А У Вінниці Дощ

ТІК - А У Вінниці Дощ

Ти блукаєш містом, смієшся і плачеш.

Крикнеш, але так, щоб не було чути.

Ти образилась, більше йому не пробачиш.

Але як забути? Усе забути.

Ти блукаєш містом котру годину,

Мрієш загубитися в юрбі перехожих.

Слухаєш дощ і в порожніх вітринах

Ти шукаєш манекенів так на нього схожих.

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах.

Між порожніх площ і людей ледь помітних,

Під холодним дощем, під промоклим плащем,

Ти ідеш під дощем.

А у Вінниці дощ. Все здається банально.

І від того чогось навіть трохи печально.

Що у цілому світі всі Love story розмиті

Цим весняним дощем…

Ти вернешся назад у вчорашню кімнату,

Виллєш ненароком недопиту каву.

Втома валить з ніг та не хочеться спати,

Бо не зажди переможець здобуває славу.

Вже набридло думати, мріяти, знати

У те, що не було і ніколи не буде.

Де когось знайти, щоб у нього спитати:

Ну чому від кохання так страждають люди?

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах.

Між порожніх площ і людей ледь помітних,

Під холодним дощем, під промоклим плащем,

Ти ідеш під дощем.

А у Вінниці дощ. Все здається банально.

І від того чогось навіть трохи печально.

Що у цілому світі всі Love story розмиті

Цим весняним дощем…

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах.

Між порожніх площ і людей ледь помітних,

Під холодним дощем, під промоклим плащем,

Ти ідеш під дощем.